Пухлини менше 5 мм рідко дають серйозні побічні ефекти, тому в цих випадках зазвичай рекомендується спостереження і повторення магнітно-резонансної томографії кожні 6 місяців.

Якщо невринома продовжує рости і досягає діаметру 10-20 мм, або якщо у пацієнта є серйозні скарги на пухлини меншого розміру, обирають метод радіохірургії, який дозволяє впливати на пухлину високою дозою випромінювання, з мінімальною дією на навколишні нервові закінчення і тканини мозку. Часто радіохірургічне втручання використовується у випадках рецидивів невриноми, а також за наявності залишкової тканини після хірургічної операції, під час якої не вдалося повністю видалити невриному.

Метою радіохірургії є зупинка подальшого зростання невриноми.

Зазвичай впродовж 2 років після операції об'єм пухлини зменшується на 20-25% в порівнянні зі станом до проведення процедури лікування.

Незважаючи на точність, ефективність і безпеку радіохірургії, результати і побічні ефекти цього методу лікування можуть розрізнятися.

Одним з відносних недоліків радіохірургії є поступове зменшення розмірів пухлини, яке відбувається впродовж тривалого періоду часу (1-3 роки) після процедури. В результаті пацієнт може скаржитися на побічні ефекти впродовж декількох місяців і навіть років після лікування.

Побічні ефекти, що найчастіше відмічаються, і реакції після проведення радіохірургії:

• шум у вухах, можливе зниження слуху;
• запаморочення і порушення рівноваги;
• іноді порушення чутливості лицьового та трійчастого нервів або невропатії.

Для того, щоб отримати максимальний ефект і зменшити об'єм пухлини, а також мінімізувати побічні ефекти, викликані радіохірургічною процедурою, важливо при плануванні використати новітні методи діагностики: магнітно-резонансну томографію 3 Тесла, 64-шарове КТ-дослідження.

Метод лікування - нейрохірургічна або мікрохірургічна операція - зазвичай залежить від того, якщо із-за розміру пухлини:

• відбувається вдавлення ствола мозку;
• відзначається виражений мас-ефект пухлині;
• якщо структура пухлини є кістозною або містить рідину;
• і/або у разі посилення скарг, які стають нестерпними.

В порівнянні з проведеними на початку минулого століття нейрохірургічними операціями смертність пацієнтів від таких процедур знизилася з 73% до 0,5%. Все ж як і раніше слід зважати на відносно серйозні побічні ефекти після проведення операції :

• повна втрата слуху з оперованого боку;
• ушкодження лицьового нерву, що призводить до деформації або опускання однієї сторони обличчя;
• у легших випадках з'являється оніміння обличчя, що в 80% випадках проходить впродовж 1 року;
• постійний головний біль.

У 5% випадках можливі рецидиви або відновлення пухлини, особливо якщо пухлина проросла в кісткові структури і не може бути повністю видалена без залишкового дефекту.

Післяопераційні побічні ефекти включають накопичення ліквору або рідини в оперованій області, менінгіт і порушення відтоку спинномозкової рідини.

Пухлини головного мозку

Існує більше 40 різних видів пухлин, які локалізуються в головному мозку або структурах кісток черепа. Вони розділяються на дві основні групи: доброякісні пухлини головного мозку; злоякісні пухлини головного мозку.

Окрема група - це метастази пухлин головного мозку, які локалізуються в інших місцях. Найчастіше метастази головного мозку утворюють такі первинні пухлини, як рак молочної залози, легенів і кишечника, а також рак нирок і меланома.

Доброякісні пухлини ростуть повільно і рідко поширюються за межі тканин, з яких вони утворюються. Найбільш поширеними доброякісними пухлинами є менінгіоми (пухлина оболонки головного мозку), невриноми (шваноми слухового нерву) і аденоми гіпофіза (доброякісні пухлини, що утворюються в тканинах залоз).

Злоякісні пухлини головного мозку називають раковими захворюваннями головного мозку або гліальними пухлинами (гліомами). На відміну від доброякісних пухлин, вони проростають або проникають в структуру інших тканин, а також поширюються на інші частини головного або спинного мозку.

Найбільш поширеними пухлинами є астроцитоми, олигодендроглиоми, гліобластоми і гліоми змішаної структури.

Невринома слухового нерву - повільно зростаюча, доброякісна пухлина основи черепа, що утворюється з клітин оточення волокон слухового, або вестибулярного нерву. Ці клітини також називаються клітинами Швана, тому в медицині невриному називають також вестибулярною шваномою.

Невринома в основному здавлює слуховий нерв на ділянці між внутрішнім вухом і головним мозком, що призводить до порушення функції слухового і вестибулярного апарату.

Невринома слухового нерву - доброякісна пухлина, яка не проростає в інші тканини і не викликає метастази. Для більшості пацієнтів невриному констатують тільки в одній стороні голови, проте приблизно в 6% випадків, упродовж життя невринома слухового нерву спостерігається на обох сторонах голови. Найчастіше таку картину спостерігають при неврофіброматозі (природжене генетичне захворювання).

Невринома — це пухлина клітин, що оточують волокна слухового нерву.
Невриному діагностують у пацієнтів у віці від 45 до 80 років, частіше всього у віці 50 років.
В середньому невринома констатується у 1 людини зі 100 тисяч.
Невринома складає 6% усіх первинних видів пухлин голови.

Після нейрохірургічної операції невриноми слухового нерву :

• 0,5% післяопераційна смертність;
• від 7 до 25% ускладнень лицьового нерву;
• 26% інших післяопераційних ускладнень;
• впродовж наступних 3-4 років невринома утворюється знову, з вірогідністю 20-22%, якщо проведено субтотальне видалення і при тотальному видаленні пухлини з вірогідністю до 2%;
• є пацієнти, яким впродовж життя проводили 3-4 операції на головному мозку з приводу невриноми слухового нерву.

Симптоми невриноми

Симптоми захворювання залежать від розміру пухлини і її положення на нерві.

Найбільш поширеними симптомами є:

• погіршення або раптова втрата слуху, що є першими симптомами, після яких пацієнти звертаються до оторіноларинголога або фахівця зі слуху;
• приблизно у 80% випадків пацієнти чують різні шуми - дзижчання, дзвін або шипіння;
• часті запаморочення, які можуть викликати порушення рівноваги або нудоту;
• іноді пацієнти скаржаться на головні болі, особливо уранці після пробудження, і кашлю.

Якщо невринома стає досить великою, то вражаються і інші лицьові нерви:

• пацієнт може скаржитися на невелике колення або навіть оніміння на одній стороні обличчя, а також спостерігається візуальна зміна обличчя в дзеркалі з опусканням повік або губ;
• в деяких випадках спостерігаються тимчасові порушення зору або утруднення при ковтанні, пов'язані зі здавленням конкретних нервів;
• якщо із-за розміру пухлини відбувається здавлення ствола мозку, підвищений внутрішньочерепний тиск може привести до того, що головні болі стануть нестерпними, і може виникнути сильна блювота і дезорієнтація.

Більшість неврином виявляються у випадках, коли пацієнти скаржаться на різку втрату слуху, запаморочення або головний біль. Велика вірогідність захворювання - якщо у батьків або інших родичів в сім'ї були невринома або неврофіброматоз.

Якщо магнітно-резонансна томографія виконана правильно, можна виявити навіть пухлини розміром 1-2 мм, проте найчастіше виявляються пухлини діаметром більше 5 мм

У рамках діагностики можуть бути призначені і інші обстеження:

• оцінка слухової функції або аудіограма;
• оцінка вестибулярного апарату або вестибулограма;
• комбіноване обстеження(аудіо/вестибулограма або VHIT тест).